День української сорочки - нас більше, ніж комусь хотілося б
День української сорочки чернівецьке студентство організовує вже третє. Цього року свято вийшло за межі університетських стін. До акції долучилися дитячі садки, школи, музеї, газети, телеканали, лікарні, бібліотеки, художні салони, піцерії, перукарні, магазини, підприємства (зокрема одне із найбільших в Україні – «Машзавод»), банки, служби таксі, громадські організації, політичні партії.
Людей у вишиванках можна було зустріти будь-де, і будьте певні, це були зовсім інші люди, аніж щодня – натхненні і щирі, з усмішкою на обличчі, з привітним поглядом. Мабуть, правда, що українська сорочка має особливу енергетику, вона не тільки захищає, а й дарує силу, в цьому переконалися сотні, а дехто вважає, що і тисячі чернівчан.
Традиційно свято ( до організації котрого долучилися студенти Олександр Ткачук, Оксана Добржанська, Сергій Бостан, викладачі Михайло Павлюк, Василь Карпо, Павло Катеринчук, декан Олександр Добржанський) розпочалося на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Тут і варениками пригощали, і танці заводили з троїстими музиками, і конкурс на кращі сорочки влаштовували. На свято до студентів завітав міський голова Микола Федорук, в гардеробі котрого, до речі, вже є 5 вишиванок. Натхненний акцією студентів, він висловив припущення, що в міській раді для працівників вишиванка буде введена як щоденна форма одягу. Чому б і ні? Це значно гарніше, аніж стандартне «білий верх – чорний низ». До того ж, Чернівці часто відвідують закордонні делегації, тож так був би для них наочний показ українського одягу та культури загалом.
Акцію підтримало обласне управління у справах сім’ї молоді та спорту (Андрій Білогорка) та благодійний культурний фонд «Людина у Культурі».
Цього дня у вишиванках на роботу вийшли голова Чернівецької обласної ради Іван Шилепницький та заступник голови ОДА Григорій Галиць, офіційну підтримку акції студенти отримали від заступника голови Верховної Ради України Миколи Томенка.
З факультету свято перенеслося на Театральну площу, де зібралися близько двох десятків таксистів у вишиванках. Таким парадом вони засвідчили, що теж долучаються до студентства і навіть заговорили про те, щоб виходити у вишиванках на роботу у державні, православні свята та щонеділі.
До акції долучився і «Машзавод», вишиванки одягнули кілька десятків працівників, всі, окрім робітників безпосередньо в цехах. Як наголосив директор підприємства Віктор Сідляр, вишиванка для нього – глибокий символ української держави, він засвідчує причетність до країни та української культури.
Цікава подія сталася і на Центральній площі, коли співробітники «Ощадбанку» вийшли на вулицю сфотографуватися. Люди не стримали своїх щирих емоцій і заспівали, а потім завітали до Художнього музею і натрапили на делегацію німців, яку супроводжував міський голова. Німецькі гості були приємно вражені такою акцією буковинців.
До Дня сорочки долучилися не тільки в Чернівцях. Особливо приємно було почути про підтримку від Старововчинецького ліцею та Нагорянської початкової школи.
Щоби зафіксувати найцікавіші моменти, по всьому місту працювало чотири професійних фотографи: Олександр Ткачук, Микола Костинян, Ілля Пероган та Юрій Хорунжий. На разі вже готується фотоальбом з учасників.
Акція, зорганізована студентами, засвідчила, — Чернівці стають цивілізаційним українським островом, де люди будь-якої професії чи статусу з радістю одягають вишиванку, до того ж з повним розумінням її сутності. Спитаєте, чому островом, адже до акції долучилися і організації Львова, Києва і навіть Севастополя. А тому, що це рідкісне українське місто, де люди гуртуються довкола української ідеї без пафосу і без екстреміських (правих чи лівих) закликів і лозунгів, вони не називають себе націоналістами чи патріотами, навряд чи в когось ви почуєте таку аргументацію того, що одягнув вишиванку. Чернівчани пояснюють підтримку студентства тим, що почуваються українцями, і цей стан душі по-іншому ніяк називати і не треба.
Такий стан душі студенти чекали побачити і в президента Віктора Януковича, навіть офіційне запрошення йому надіслали, та на нього жодної відповіді не отримали. «Прикро», — розводять руками молоді люди. Вони наголошують і нагадують Януковичу, що він є гарантом збереження і продовження українських традицій і культури, що неважливо, яке ім’я стоїть після назви посади «президент». Важлива сама посада, яка передбачає – за тим, хто її має – велика відповідальність за державу. У зверненні до президента студенти наголосили, «що тільки свідомі, патріотично виховані українці вболіватимуть за свою країну і віддано працюватимуть над розвитком економіки та інших життєважливих сфер». Яка думка з цього приводу Віктора Януковича, залишається тільки здогадуватися. Студенти не опускають рук і запевняють, якщо президент немає часу на культуру, то нею займатимуть самі і не дозволять втратити те, що творилося тисячоліттями.
Людей у вишиванках можна було зустріти будь-де, і будьте певні, це були зовсім інші люди, аніж щодня – натхненні і щирі, з усмішкою на обличчі, з привітним поглядом. Мабуть, правда, що українська сорочка має особливу енергетику, вона не тільки захищає, а й дарує силу, в цьому переконалися сотні, а дехто вважає, що і тисячі чернівчан.
Традиційно свято ( до організації котрого долучилися студенти Олександр Ткачук, Оксана Добржанська, Сергій Бостан, викладачі Михайло Павлюк, Василь Карпо, Павло Катеринчук, декан Олександр Добржанський) розпочалося на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Тут і варениками пригощали, і танці заводили з троїстими музиками, і конкурс на кращі сорочки влаштовували. На свято до студентів завітав міський голова Микола Федорук, в гардеробі котрого, до речі, вже є 5 вишиванок. Натхненний акцією студентів, він висловив припущення, що в міській раді для працівників вишиванка буде введена як щоденна форма одягу. Чому б і ні? Це значно гарніше, аніж стандартне «білий верх – чорний низ». До того ж, Чернівці часто відвідують закордонні делегації, тож так був би для них наочний показ українського одягу та культури загалом.
Акцію підтримало обласне управління у справах сім’ї молоді та спорту (Андрій Білогорка) та благодійний культурний фонд «Людина у Культурі».
Цього дня у вишиванках на роботу вийшли голова Чернівецької обласної ради Іван Шилепницький та заступник голови ОДА Григорій Галиць, офіційну підтримку акції студенти отримали від заступника голови Верховної Ради України Миколи Томенка.
З факультету свято перенеслося на Театральну площу, де зібралися близько двох десятків таксистів у вишиванках. Таким парадом вони засвідчили, що теж долучаються до студентства і навіть заговорили про те, щоб виходити у вишиванках на роботу у державні, православні свята та щонеділі.
До акції долучився і «Машзавод», вишиванки одягнули кілька десятків працівників, всі, окрім робітників безпосередньо в цехах. Як наголосив директор підприємства Віктор Сідляр, вишиванка для нього – глибокий символ української держави, він засвідчує причетність до країни та української культури.
Цікава подія сталася і на Центральній площі, коли співробітники «Ощадбанку» вийшли на вулицю сфотографуватися. Люди не стримали своїх щирих емоцій і заспівали, а потім завітали до Художнього музею і натрапили на делегацію німців, яку супроводжував міський голова. Німецькі гості були приємно вражені такою акцією буковинців.
До Дня сорочки долучилися не тільки в Чернівцях. Особливо приємно було почути про підтримку від Старововчинецького ліцею та Нагорянської початкової школи.
Щоби зафіксувати найцікавіші моменти, по всьому місту працювало чотири професійних фотографи: Олександр Ткачук, Микола Костинян, Ілля Пероган та Юрій Хорунжий. На разі вже готується фотоальбом з учасників.
Акція, зорганізована студентами, засвідчила, — Чернівці стають цивілізаційним українським островом, де люди будь-якої професії чи статусу з радістю одягають вишиванку, до того ж з повним розумінням її сутності. Спитаєте, чому островом, адже до акції долучилися і організації Львова, Києва і навіть Севастополя. А тому, що це рідкісне українське місто, де люди гуртуються довкола української ідеї без пафосу і без екстреміських (правих чи лівих) закликів і лозунгів, вони не називають себе націоналістами чи патріотами, навряд чи в когось ви почуєте таку аргументацію того, що одягнув вишиванку. Чернівчани пояснюють підтримку студентства тим, що почуваються українцями, і цей стан душі по-іншому ніяк називати і не треба.
Такий стан душі студенти чекали побачити і в президента Віктора Януковича, навіть офіційне запрошення йому надіслали, та на нього жодної відповіді не отримали. «Прикро», — розводять руками молоді люди. Вони наголошують і нагадують Януковичу, що він є гарантом збереження і продовження українських традицій і культури, що неважливо, яке ім’я стоїть після назви посади «президент». Важлива сама посада, яка передбачає – за тим, хто її має – велика відповідальність за державу. У зверненні до президента студенти наголосили, «що тільки свідомі, патріотично виховані українці вболіватимуть за свою країну і віддано працюватимуть над розвитком економіки та інших життєважливих сфер». Яка думка з цього приводу Віктора Януковича, залишається тільки здогадуватися. Студенти не опускають рук і запевняють, якщо президент немає часу на культуру, то нею займатимуть самі і не дозволять втратити те, що творилося тисячоліттями.
14 коментарів
Причиною успіху акції є «красіва картінка» та енергія організаторів.
Бажаю ініціаторам акції більше натхнення і креативу… продовжуйте, ростіть і «да прібудіт с вамі сіла».
Пс
после слова чытко далжна стаять кома, также как и после без русызмив, потом тыре…
П.П.С.
Вибачайте, українська письменниця…
Але не сподобалось
«де люди гуртуються довкола української ідеї без пафосу і без екстреміських (правих чи лівих) закликів і лозунгів, вони не називають себе націоналістами чи патріотами,»
У чому ж тоді українська ідея?
Якщо відкидати навіть патріотизм, то втрачаються увесь український зміст вишиванки. Тоді це просто буде елементом моди (і вже є) і не більше.
Водночас підтримую: «Але не сподобалось
«де люди гуртуються довкола української ідеї без пафосу і без екстреміських (правих чи лівих) закликів і лозунгів, вони не називають себе націоналістами чи патріотами».
Як на мене, то тут вияв прихованого і неусвідомленого страху бути українцем=патріотом=націоналістом=бути поганим.
Можна носити вишиту сорочку, їсти галушки і сало, і бути при тому „добропорядочным гражданином“, українцем без самолегітимації і самостійної дії.
Це не проблема Лесі особисто, це поруйнована психіка українства як така і одне з її відображень. Те, що при цьому робиться „день української сорочки“ (до речі, не вишитої, а саме української) — свідчення, що в архетипічний рівень здровий, продуктивний і потенційно потужний.
Чи день української сорочки є днем моди на вишиванку,
чи днем вияву української ідентичності через вишиванку???
Думаю, від відповіді Лесі буде багато залежати.
А ви вважаєте, що українську сорочку можуть вдягати тільки українці за національністю? Я, наприклад, угорець+поляк, але сорочку купив та носив ще у 2002 році, коли на на УКРАЇНСЬКУ СОРОЧКУ моди ще не було ніякої. На мене в місті дивилися як зараз на індіанців у національному одязі на Центральній площі під час їхнього виступу…
Я особисто вважаю носіння української сорочки повагою до землі, до країни, до людей, які тут живуть. Єднанням жителів України незалежно від того, ким ти себе вважаєш за національністю
Але переконана, що її вдягають люди, які сповнені
«поваги до землі, до країни, до людей, які тут живуть». Це для мене і є українська ідентичність. Якщо я за кровю українець і зневажаю Україну, і втікаю від неї, то де моя українська ідентичність?
саме ПОВАГА є суттю підтримання ідентичності.
А, до речі В.Липинський теж був поляком, і думаю нам ще дуже багато зусиль треба прикласти, щоб дорости до рівня його українськості…